В часи, коли мобільні телефони були радше розкішшю, ніж засобом спілкування, а переважна більшість населення не мала доступу до широкого спектру фінансових послуг, чи не єдиним засобом передачі коштів була готівка, що накладало багато ризиків. Коли стільниковий зв'язок почав проникати до самих віддалених верств населення почали поширюватись і скретч-картки, які містили цифровий код еквівалентний сумі коштів поповнення послуг передоплаченого зв'язку. Люди швидко здогадались, що завдяки цим кодам можна легко передавати кошти використовуючи їх в якості віртуальної валюти.
У 2003 році одна телекомунікаційна компанія Філіппін запустила проект під назвою PasaLoad, який дозволяв своїм абонентам вільно використовувати кошти передоплаченого зв'язку.
А у 2007 році кенійська служба Safaricom запустила послугу M-PESA, яка дозволяла абонентам стільникового зв'язку класти, переказувати та знімати кошти передоплаченого зв'язку. Детальніше тут M-PESA. На 2013 рік в Кенії нараховувалось 17 мільйонів клієнтів M-PESA, або дві третини дорослого населення країни, а її співвідношення до обсягу всього фінансового сектору країни становить 50 до одного!
Дослідженнями встановлено, що переважна більшість інновацій у мобільних фінансових послугах походила з нових ринків у країнах, що розвиваються і були запропоновані самими користувачами послуг зв'язку.
*) На основі матеріалів викладених Jamie Holmes. NONSENSE: The Power of Not Knowing