Minitel "Médium interactif par numérisation d'information téléphonique" — це тип буквено-цифрових терміналів, призначених для під'єднання до послуг Vidéotex, також відомих як Télétel, які були в комерційному вжитку у Франції з 1980 по 2012 роки.

Преамбула

Ця комунікаційна технологія була впроваджена Міністерством пошти та телекомунікацій і використовувалась у Франції в основному у 1980 і 1990-х роках, допоки не була витіснена мережею Інтернет. Слово "Мінітель" загалом описувало всі служби Vidéotex у Франції. Різноманітні елементи зв'язку такі як концентратори, точки доступу тощо, призначались для отримання цього сервісу.

У лютому 2009 року за даними France Télécom мережа Мінітель мала ще 10 мільйонів користувачів щомісячно і 4000 кодів послуг Vidéotex, з яких мільйон користувачів припадав на номер доступу 3611 електронного каталогу. У 2010 році два мільйони користувачів ще використовували Мінітель, що давало 200 тис. євро прибутку. Послуга була закрита France Télécom–Orange 30 червня 2012 року. Закриття Мінітель відбулось через зниження попиту і закриття сервісної мережі підтримки служб Мінітель.

Контекст

Починаючи з кінця 1970-х років інженери Національного центру вивчення телекомунікації в співпраці з електронною промисловістю і програмою розвитку, так званим "Розрахунковим планом" розробили ЕОМ, а потім експериментальні цифрові мережі. Їх американські "двійники", англійці і німці, працювали над аналогічними розробками в міжнародній співпраці. Подібні проекти — відеофони, електроні щоденники, мережі комп'ютерів тощо, сприяли формуванню в середовищі інженерів бачення телекомунікаційного майбутнього, також вони були підтримані значними фінансовими інвестиціями в привабливий план розвитку телефонії починаючи з 1970 року. Технічний директор Загального центру вивчення телебачення і телекомунікації в Ренні Бернар Марті координував роботу команди Мінітель, а сам проект Мінітель контролювався Жан-Полем Морі, директором проекту "Електронний довідник і Мінітель" (1979–1985). За словами Бернарда Марті назва "Мінітель" була абревіатурою від Médium interactif par numérisation d'information téléphonique (Інтерактивне середовище оцифрованої телефонної інформації).

В 1977 кандидат в Президенти Фрації Валері Жискар Д'Естен відмітив важливість усвідомлення лідерами країни і суспільною думкою технологічної революції, яку нарекли "телематика". Підключення терміналів дозволяло візуалізувати інформаційні дані, які зберігаються в ЕОМ, розміщених в телекомунікаційних мережах. У наступному 1978 році Франція вирішила запустити мережу Відеотекс, доступну через недорогі термінали. Це рішення буде оприлюднене Жераром Тері (директор Головного управління телекомунікації) на виставці "Інтелком 79" в Далласі, яка зібрала гігантів світової телекомунікації. Там він акцентував занепад паперової ери.

Американський конкурент Мінітеля — система NAPLPS розроблена задля розвитку системи дистанційної торгівлі. Вона мала на той час кольоровий дисплей фотографічної якості. Через вартість компонентів і низьку пропускну здатність тодішніх телекомунікаційних каналів, особливо у Сполучених Штатах, вона мала серйозні обмеження для розповсюдження:

  • деякі сторінки могли завантажуватись протягом шести хвилин;
  • поєднання тексту і графіки, яке не мало проблем з псевдографікою низько якісного Мінітеля, тут не було досяжним без збільшення вартості виробництва терміналів із недосяжними на той час обсягами пам'яті RAM і ROM.

Тому в подальшому залишились тільки Minitel і її конуренти: Prestel (Великобританія), Ceefax і Bildschirmtext (Німеччина) — європейські мережі засновані на стандарті Відеотекс. Реалізація мереж Мінітель була покладена на три різні компанії (Matra, Radiotechnique (Philips) і Télic-Alcatel). Вартість продукції встановлювалась на рівні деякого гіпотетичного значення, але була передумовлена можливість зменшення її вартості через технологічний розвиток і збільшення кількості продукції.

Проект Télétel (назва мережі терміналів Мінітель) відомий усьому світу, як перша телекомунікаційна мережа широкого доступу, яка мала комерційний успіх.

Згодом, мережа Мінітель зазнала конкуренції з боку Інтернет через небажання деяких провідних менеджерів розвивати її у напрямку збільшення присутності графічних сторінок та малюнків.

Така складна система як Télétel не має якогось конкретного "винахідника", а є результатом впровадження декількох проектів і рішень.

Експериментальні рішення

Експериментальна фаза проекту почалась у 1980 році з наступних кроків у галузі:

Електронний довідник

Коли планувалось виготовити 30 мільйонів Мінітелів, Валері Жіскар д'Естен за підтримки преси і вбачаючи конкуренцію цій новій технології, вирішує почати експериментувати.

У липні 1980 року в Сен-Мало вперше 55 користувачів почали використовувати електронні довідники. У 1981 — 4000 Мінітелів були розповсюджені в Іль-е-Вілені (департамент на північному заході Франції). Відбувалось тестування цієї нової технології готової замінити паперові довідники. Вона також повинна була поліпшити звичайні інформаційні служби і так перенасичені напередодні суттєвого збільшення телефонного парку наприкінці 1970-х. Також вагомим аргументом на користь нової технології було поліпшення ефективності інформаційних послуг, які надавались швидко зростаючій базі телефонних абонентів. Виробництво паперових каталогів, які постійно застарівали, створювало великий попит на телефону інформацію, яка в той час надавалась службами PPT (Міністерства пошти, телеграфу і телефонії).

Впровадження електронних довідників відчувало в результаті великий спротив регіональної щоденної преси (особливо на заході країни), Міністерство преси, телеграфу і телефонії (PPT) мало ідею розрядити конфлікт експериментуючи з іншими службами, наприклад: оголошення, інформування, повідомлення тощо. Це все відбувалось у Велізі, місті, назва якого стала певним жаргоном в телекомунікаційному середовищі.

Один з 55 перших терміналів поширених у Сен-Мало — Мінітель Magis демонструє схему приміщення. Такі термінали були оснащені клавіатурою ABCD.

Експеримент Телетел 3В

Восени 1980 року 2500 домогосподарств-волонтерів у Версалі та інших містах отримали термінали Відеотекс. Близько 200 провайдерів приqняли участь у цьому експерименті, який давав, таким чином, можливість протестувати цей новий засіб комунікації для широкого загалу. Найбільш важливі послуги, які мають найбільший попит серед користувачів, будуть представлені в електронних довідниках на білих сторінках (персональні контакти) та жовтих сторінках (бізнесові контакти на безкоштовній основі), преса, дистанційна торгівля, Національна спілка залізничних доріг, банки, а також служби перевезень.

Якщо експеримент у Велізі був суттєвим для світу телекомунікації, то саме цей експеримент у Версалі дав початок терміну "телекомунікаційний кіоск" або телемагазин. Він дозволяв розділяти прибуток між операторами і провайдерами послуг: продавці поступово розуміли переваги цього експерименту і звісно хотіли отримати прибуток. І у лютому 1984 року почались створюватись такі телемагазини, звісно преса мали в них пріоритет.

У Велізі перші термінали (зображені на малюнку нижче) не мали екрану і використовували для відтворення інформації телеприймачі: простий декодер дозволяв виводити на екран близько двадцяти послуг. Пульт керування був простий: тільки абетко-цифрова клавіатура з прописними літерами. Група користувачів-ентузіастів засновує асоціацію абонентів Телетелу, яка з'єднує тестерів і Головне управління з комунікацій–Управління комерційних і телекомунікаційних справ, які керують проектом. Зі своєї сторони підприємці створили Асоціацію провайдерів телекомунікаційних послуг. Зовнішні з'єднання встановлювались через мережу Transpac за номером доступу 612 34 56.

Найперша служба обміну повідомленнями, яка працювала тільки через поштову скриньку, мала назву M3V. Вона дозволяла обмінюватись приватними повідомленнями, або через модератора тематичної групи. В той час Управляння комерційними і телекомунікаційними справами і провайдери послуг вважали, що це тільки кумедний гаджет: для них майбутнє телекомунікації було в інформації, а не в самій комунікації. Була навіть думка про закриття цієї служби повідомлень. Але Асоціація абонентів Телетелу виборола її збереження і продемонструвала, що, по-перше, її існуванням були замотивовані самі користувачі, що згодом підтвердить розвиток суспільної телекомунікації у Франції. Вона припинила своє існування лише у 1982 році, коли з'явився Мінітель. А самі експериментальні роботи були остаточно припинені весною 1984 року.

Експеримент Гретель

Зимою 1981 року "Останні новини Альзаку" (щоденне видання) запустили пілотну експериментальну службу Гретель в одному з районів Страсбургу. Експеримент стартував у 80 домогосподарств і потів поступово розширився.

Перші запропоновані послуги: інформаційні довідники, програми телебачення і розклади кіно, прогнози погоди, а також деякі ігри. Була також послуга з обміну електронними повідомленнями типу електронної пошти з поняттям поштової скриньки.

Але те, що спричинило вибуховий успіх експерименту — це запуск у 1982 році першої послуги обміну миттєвими повідомленнями. Ця нова послуга дуже швидко заповнила майже 85 % усього телекомунікаційного трафіка. Таким чином з'явився предок послуг обміну миттєвими повідомленнями і соціальної мережі Інтернет.

Комерційний запуск

Запущений у франції у 1982 році Міністерством пошти, телеграфу і телефонії (PPT) Мінітель дозволив мати доступ до он-лайн служб, найбільш популярними з яких були:

  • 3611, раніше просто 11, телефонний довідник (перші три хвилини були безкоштовні, потім платні — в залежності від часу з'єднання). Послуга 3611 мала найбільший попит. Очікували, що вона остаточно зникне ще в березні 2009 року, але її закриття було відстрочене.
  • торгівля через пошту (наприклад, залізничними квитками).
  • служби знайомств, так звані "рожеві чати", які займали широкий діапазон тематики від віртуальних служб знайомств до чатів обсценно-сексуальної тематики (так званий "рожевий Мінітель": Sextel, 3615 ALINE, 3615 ULLA)

У 1984–88 роках Мінітель мав вибухову популярність завдячуючи службі миттєвих повідомлень, яка була створена експериментально одночасно в Ніці (STEL) і у Стразбурзі (Гретель), а також SM (Медичні послуги Canal 4 в Парижі). Весною 1985 року з'явилась перша служба повідомлень MESPL для широкого загалу на номері 3615, створена двома випускниками Teletel3V для Parisien libéré.

Франція через Міністерство пошти, телеграфу та телефонії всебічно заохочувала розвиток Мінітелю, наприклад безкоштовно розповсюджувало термінали (більш сучасні термінали згодом надійшли у продаж або були орендовані). Це рішення було мотивоване економією на виробництві, розповсюдженні та відновленні мільйонів примірників паперових довідників щорічно. Таким чином домогосподарства оснащені Мінітелями отримували згодом тільки "Жовті сторінки" замість "Білих сторінок" і "Жовтих сторінок". Ця економічна модель винайдена для Мінітелю, яка включала субвенціювання терміналів через вартість послуги, зазнала в той час критики з боку преси. Згодом ця модель була запозичена послугами мобільної телефонії.

Тільки номер 3618 або послуга MIAMI (комунікативна послуга Мінітель-Мінітель) залишалась у вжитку до 3 листопада 2014 року. Ця послуга не потребувала взагалі ніякої мережі.

Послуги телекомунікації

Мінітель (програма Телетель) повернув більше восьми мільярдів франків вкладених в обладнання терміналів за вісім років їх використання. Протягом такого ж часу обіг телекомунікаційних послуг досяг 3,5 мільярдів франків, а економія паперу досягла 500 мільйонів франків щорічно. У 1985 році вже мільйон Мінітелів використовувалось у Франції і мільйон часів дзвінків за послуги щомісячно. З різким зростанням обсягу послуг за номером 3615 мережа Transpac (колишнє Управління телекомунікації, а в подальшому Франс телеком), що транспортує трафік Телетелу, у червні 1985 року зазнає падіння, що спричиняє пролонговані зміни для більшості абонентів Мінітелю.

На початку 1990-х Мінітель обладнав 6,5 мільйонів домогосподарств. Це набагато перевищило число користувачів мережі CompuServe (перший великий провайдер онлайн сервісів у США), яка пропонувала в Північній Америці схожі послуги. Також існувала ще служба Prodigy, більш схожа на Мінітель тому, що використовувала код Відеотекса. З цієї причини з кінця 1980-х американці дуже зацікавились французькою мережею Відеотекс. В той момент майбутнє Мінітелю здивувало всю країну. Фінансові агенції Wall Street очікували вже значні прибутки від телекомунікаційних програм. Майбутній віце-президент Альберт Гор навіть послав свого агента в Європу дослідити зміст цих нових послуг. Отриманий звіт був одним із джерел виступу "магістралі інформації", проголошеному Альбертом Гором у липні 1994 року.

Мережа Телетел від Мінітель мала спочатку два типу тарифікації: 3613 (комунікаційний платіж за послуги) і 3614 (комунікативний платіж за користувача: 20 франків, або 3,05 євро за годину приблизно, без тарифу за послуги і знижки у непікові години). У лютому 1984 року була створена система "кіоск" на номері 3615. Тариф за послуги складав 60 франків, або 9,15 євро за годину приблизно, плата за користувача складала 40 франків (6,10 євро) за послугу і 20 франків (3,05 євро) для Франс Телеком, застосовувалась також система повернення податків для преси.

Поява "кіоску" у 1984 році привела до бурхливого росту числа послуг, які збільшились від 145 у 1984 році, аж до 2074 у 1985-у, 5000 — у 1987 і аж 25000 — у 1996-у. В 1996 році всі ці послуги генерували близько одного мільярда євро прибутку з 6,5 мільйонного парку встановлених терміналів. Служби обміну повідомленнями, такі як "рожеві повідомлення", брали активну участь у поширенні Мінітелю. Вони представляли 50 % запитів у 1990 році.

У 2000 році Мінітель ще був у вжитку у близько 25 мільйонів осіб (у 55 мільйонів жителів), які володіли приблизно 9 мільйонами терміналів. Мінітель мав завжди великий попит, в тому числі для комерційних операцій. Деякі пошукові машини, такі як Yahoo! або AltaVista, мали власну службу Мінітель. Платіжні послуги, такі як 3615 або інші були до того ж високо конкурентними з Web. Заплановане припинення у березні 2009 року служби 3611 електронного довідника було повідомлене значній кількості абонентів. Згідно Франс Телеком, служба 3611, яка ще складала чверть трафіку Телетел, мала 19 мільйонів зареєстрованих підключень у 2008 році і містила 4000 різноманітних послуг. Служба 3611 зупинилась, які і інші послуги Мінітелю, 30 червня 2012 року.

Електронний довідник 3611 був поступово замінений довідниками Інтернету на сайтах www.pagesblanches.fr і www.pagesjaunes.fr. Успіхи електронного довідника Мінітель були такими великими, що Франс Телеком із запізненням впровадив свій Інтернет ресурс.

Служби (телефонні номери), з якими з'єднувався Мінітель, були названі службами Телетел. Це були справжні шлюзи у мережу Телетель, базовану на Transpac, яка дозволяла з'єднувати Мінітель зі службами постачальників самих послуг. На додаток до цього в Телетелі можливо було набирати класичні довгі номери з 8, а потім 10 цифр, щоб з'єднатися з іншим Мінітельом, сконфігурованим у "зворотньому" режимі і безпосередньо підключатись до комутованої телефонної мережі, яка таким чином не перевантажувалась.Товариство ентузіастів часто використовувало мікро-служби Мінітель, аналогічні службам BBS, які розроблялись в США та інших країнах. На місцевому рівні громадам зазвичай пропонували такі служби Мінітель для безпосереднього зв'язку. Навіть сьогодні численні системи дистанційного керування використовують цю систему, як у вхідному дзвінку (візуалізація даних подій або видачі замовлень), так і у вихідному дзвінку (віддалене сповіщення).

Оплата

Перші моделі Мінітелю були запропоновані Франс Телеком для своїх клієнтів без абонплати, але з оплатою за час з'єднання. Оплата здійснювалась через облік телефонного трафіку. Сервер міг під'єднуватись до телефонної мережі (прямий телефонний номер), та до мережі "кіосків" (короткі номери 3613, 3614, 3615 тощо). Останні моделі, такі як Magis або Magis Club (їх зовнішній вигляд приведений на малюнку нижче), були орендовані у Франс Телеком.

Технічні характеристики

Мінітель — це пасивний інформаційний термінал, тобто він мав лише клавіатуру і екран. Також він мав дуже низьку обчислювальну потужність (що була обумовлена використанням протоколу Відеотекс) і не мав жодного пристрою зберігання даних. Служби були доступні через телефонне з'єднання через вбудований модем V23 (1200 біт за сек на прийом і 75 біт за сек на передачу). Мінітель був оснащений роз'ємом Rj11 для під'єднання до телефонної мережі Франс Телеком.

Екран Мінітелю — текстова матриця у 25 рядків з 40 символами у рядку в режимі Відеотекс (8 відтінків сірого), яка базувалась на власній системі кодування. Набір графічний символів, кожен з яких складався з шести великих пікселів, дозволяв йому відтворювати зображення в мозаїчному режимі, що трохи нагадує псевдографіку ASCII.

Мінітель, 1 випущений у 1982.

Мінітель, призначений для японського ринку.

Перші моделі

Перші моделі поставлялись з алфавітною клавіатурою (ABCDEF) — невдалий вибір, який був невдовзі розкритикований інженерами Радіотехніки (La Radiotechnique), які приймали участь у проекті. Така клавіатура здавалася заплутаною для тих, хто звик до стандартної клавіатури друкарських машин або комп'ютерних терміналів, таких як AZERTY або QWERTY, зі звичним розташуванням знайомих клавіш. Клавіатури були швидко замінені на користь стандарту AZERTY. Перші моделі не дозволяли зберігати на екрані останню сторінку, до якої попередньо звертались, коли відключались від послуг он-лайн, тому що негайно відтворювалась стартова сторінка мережі. Для вирішення цієї проблеми було запропоновано два рішення: залишатись на зв'язку (і продовжувати платити за з'єднання) щоб зберігати цю сторінку на екрані, або помістити її у пам'ять між мережею і Мінітельом. Ці два рішення були дорогими, а просте рішення "винайшли" самі користувачі, які виявили, що достатньо було від'єднати телефонний роз'єм не натискаючи на клавішу "Кінець з'єднання". Другим рішенням було два рази дуже швидко натиснути цю ж саму клавішу.

В межах групи по створенню першого Мінітелю більшість її членів була за технічне оснащення пристрою пасивним терміналом. Це те, що в решті було остаточно прийняте. Інші ж відстоювали ідею оснащення Мінітелю процесором з обчислювальною шиною, яка б могла використовувати можливості карт розширення і операційної системи. Прихильники цього варіанту, в подальшому більш прийнятного, не відстояли свою ідею, головним чином через питання її вартості. Протягом кількох тижнів у Fnac, французькому магазині з продажу електроніки та літератури, був представлений цікавий гібрид, який поєднував мікро-ЕОМ Сінклер ZX81 з Мінітель. Таким чином, було здійснене поєднання модему з екраном і клавіатурою без процессору (Мінітель), з мікро-ЕОМ без екрану (Сінклер). Прикладом такої комунікативної мікро-ЕОМ в той час була SMT Goupil G1, оснащена голосовим модемом.

Логотип ЕОМ SMT Goupil.

В перших моделях Мінітелю 10, оснащених телефоном (зображений на малюнку нижче), кнопка, яка дозволяла набирати номер не знімаючи трубку, не натискалась у звичний спосіб, але прилад визначав силу натискання на контакт трубки апарату для визначення чи не знята трубка. Базова моель Мінітель не мала номеронабирача (потрібно було набрати номер на телефоні і дочекавшись з'єднання натиснути "З'єднання/Кінець"). Однак, оскільки він був зазвичай обладнаний одним періферійним портом (простий послідовний порт), деяким прграмістам вдалось зробити номеронабирач, посилаючи серію сигналів "з'єднання/роз'єднання", які симулювали імпульсний набір номеру. Це називалось процедурою "takatakata".

Мінітель іноді використовувався у Кот-д'Івуар, також були впущені моделі для Японії і Греції. Мінітель мав різноманітне промислове застосування в якості вбудованих систем (термінали керування оптових магазинів, виробничих ліній, регістраційні системи контролю якості та кількості, програми керування комп'ютеризованого обладнання тощо). У 1987 році, щоб здійснити перше трансатлантичне з'єднання Жан-Луї Фуртаньє, директо центру підтримки CTL, в якому розташована низка служб Відеотекс для преси, таємно перевіз Мінітель в США і в Канаду, що дозволило користувачам з обох континентів спілкуватися на-пряму.

Мінітель 10 (telic Alcatel).

Поява Інтернету

Наприкінці 1990-х Мінітель почав безпосередньо конкурувати з деякими сайтами Інтернет, хоча швидкість обладнання Мінітель була не порівняною з швидкістю дотупу в Інтернет.

У 1997 році Мінітель приніс шість мільярдів франків прибутку. В подальшому, прем'єр-міністр Ліонель Жоспен бажав просувати Інтернет за рахунок Мінітель.

у 2003 Мінітель мав 47 % прибутку від Телетел, Аудіотел і Інтернет разом узятих.

Кілька ключових речей відрізняють Мінітель і Інтернет:

  • ергономіка комп'ютерних систем, а також служби, доступні в Інтернет, розвивались швидше ніж в Мінітель, як з точки зору відтворення (роздільна здатність графічних зображень, а пізніше і відео, були кращими на комп'ютері), так і з точки зору користувацьких інтерфейсів (миші, а пізніше активні тоуч-скрин дисплеї, не мали аналогів у Мінітелі);
  • середня швидкість з'єднання в Інтернеті неухильно зростала, тоді як у Мінітеля залишалась незмінною;
  • швидкість запуску Мінітель була випережена комп'ютерами (в 1990-х комп'ютеру потрібно було кілька хвилин щоб запуститися, тоді як зараз це можливо за декілька секунд, наприклад у ЕОМ, або систем, встановлених на SSD).

Проте, спірним залишається питання: "чи сприяв Мінітель появі Інтернет: так, чи ні?":

  • аргумент, який, мабуть, був на користь "так": це дослідницький аспект, зокрема, вивчення використання комбінації екран/клавіатура, а також аспекти пошукових машин (мається на увазі, електронний каталог від Франс Телеком);
  • протилежна думка навпаки зазначає, що у Франції впровадження Інтернет відбулося зі значною затримкою у 1990-х роках.

Мінітель був терміналом, але технічно він міг використовуватись для доступу в Інтерет в текстовому режимі. Анекдотично, але шлюзи Мінітель/Інтернет були налаштовані для доступу до деяких Інтернет послуг Мінітелю (електронна пошта та групи новин), також, як і деякі професійні служби (наприклад, банкінг). Чат-сервер, такий як XYZ, створив на деякий час веб-сайт з таким самим ім'ям для підключення ЕОМ через Інтернет. Такий крок нічого не дав, але забезпечив "критичну масу" підключень, ймовірно підтриманих користувачами Мінітелю цьог самого сервера. У 2013 році проект Cervin відновив Мінітелі, що дозволяло йому надсилати твіти зі шлюзу Arduino.

У 2017 році декілька мікро-серверів Мінітель були встановлені або перевстановлені он-лайн і доступні за прямим 10-значним номером.

i-Minitel

Стандарт, запущений у 2000 році, який дозволяв користувачу отримувати послуги Мінітель через Інтернет з комп'ютера через низькошвидкісне або високошвидкісне з'єднання, також облаштованим спеціальним програмним забезпеченням для браузера. Служба не доступна за межами французьської метрополії чи з-за кордону, тому що потрібно було мати лінію фіксованого з'вязку Франс Телеком для з'єднання. Служба наразі закрита через зникнення Мінітель.